Сонце сьогодні яскраво вмирало,
В безсмертi своєму певне було.
Спочатку далеко пожежа палала,
Та полум'я в решті розбилось, мов скло.
Мрiї - лиш згаслі зірки і розталий дим.
За вікном літню спеку прогнали вітри.
Холодне повітря...Згадую дні, які вже минули давно.
Все одно, краще закрити вікно. Досить спогадів цих.
Ми в кімнаті разом, але на самотi.
Ми в кімнаті разом, але на самотi.
Нiчне небо, як синiй оксамит,
Твоя тiнь, мов мiсяця відблиск в воді.
Нiкотин можливо й вбиває, та ти -
Набагато швидше за нього.
Улюблена пiсня твоя на повторi
Грає, а поза межами стiн -
Усi люди хворi. Лiкуватися досить, запiзно:
Хвороба в очах, у крові, у судинах, усюди.
Теперь не знайти уламків тих сонячних.
Свiтає, я мiг би тут довше побути,
Але набридли мені вже вкрай, i ти, й алкоголь, i клятий лоу-фай.